Почеркознавча експертиза

Судове почеркознавство — галузь знань, яка вивчає  закономірності формування, стійкості та  зміни почерку,  а також  розроблює  методи його дослідження для вирішення задач, які мають доказове значення.

Судова почеркознавча експертиза сукупність науково — обґрунтованих прийомів та методів  на підставі яких здійснюється дослідження закономірностей формування почерку та механізму письмово-рухового процесу та розробка методики дослідження такої речі, як   судово-почеркознавча експертиза.

почеркознавча експертиза
Предмет того, що називають судово-почеркознавча експертиза — це факти, обставини справи, що встановлюють експерти-криміналісти на основі спеціальних знань в області судового почеркознавства, що входять в структуру криміналістичної техніки і науки криміналістики в цілому.

Об`єкти судово – почеркознавчої експертизи:

  • Текст, який складається з літер (цифровий, змішаний), великого (середнього та малого) об`єму, виконаний почерком високої (середньої, малої) ступені виробленості, простої (спрощеної, ускладненої)  будови
  • Короткий запис який складається з літер (цифровий, змішаний), великого (середнього та малого) об`єму виконаний почерком високої (середньої, малої) ступені виробленості, простої (спрощеної, ускладненої)  будови.
  • Підпис, виконаний в літерній (без літерній, змішаній) транскрипції, виконаний почерком високої (середньої, малої) ступені виробленості, простої (спрощеної, ускладненої)  будови.

Почеркознавчі дослідження поділяються на три типи: ідентифікаційні (вирішення питання про тотожність виконавця рукописного об’єкту), діагностичні (визначення умов виконання рукописного тексту або підпису), класифікаційні (встановлення статі і віку виконавця рукописного об’єкту).
експертиза почерку
Однак на практиці суворо розмежувати ці види дослідження вкрай складно. Так, наприклад, під час проведення конкретної судово-почеркознавчої експертизи, пов’язаної із дослідженням рукописного об’єкту, виконаного у незвичних умовах, експерт у процесі дослідження одночасно вирішує як ідентифікаційне (за наявності порівняльного матеріалу), так і діагностичне завдання, навіть якщо питання ставиться лише в плані визначення тотожності виконавця даного рукописного об’єкту. Або вирішення класифікаційних завдані щодо встановлення похилого чи старого віку виконавця рукописного тексту чи підпису найтіснішим чином пов’язане з вирішенням діагностичних питань щодо стану його здоров’я на момент виконання досліджуваного рукописного об’єкту, наявності чи відсутності у нього захворювань, що впливають на писемно-рухові функції, зовнішніх умов виконання рукописного об’єкту (поза, пишучий прилад, підкладка) і т. ін.

Властивості почерку, що використовуються для індивідуальної ідентифікації, значною мірою вивчені криміналістами. У меншій мірі досліджені ті властивості почерку, які несуть інформацію про зовнішню обстановку й внутрішній стан того, хто пише. Це пояснюється тим, що питання щодо неідентифікаційних досліджень могло бути поставлене лише на певному рівні розвитку почеркознавства, коли основні теоретичні й практичні питання ідентифікаційних досліджень були вироблені.

До неідентифікаційних досліджень відносять такі дослідження, які спрямовані на встановлення зовнішньої обстановки й умов письма (факт виконання тексту у незвичній позі, викривленим почерком, з наслідуванням чужому почерку чи підпису), а також внутрішнього стану того, хто пише (втома, стан збудження чи пригнічення, психічне захворювання або захворювання опорно-рухового апарату тощо). Почеркознавчими неідентифікаційними дослідженнями можна встановити стать, вік того, хто пише, давність написання документу, факт схожості почерків двох різних осіб, факт виконання документу двома особами одночасно і т.ін.