Правова безпека бізнесу.

Правова безпека бізнесу. Одним з найважливіших умов розвитку бізнесу в умовах ринкових відносин є забезпечення його правової безпеки. Як відомо, під безпекою суб’єкта підприємницької діяльності розуміється здатність сталого її розвитку при наявності загроз його діяльності.

До числа найважливіших чинників загрози безпеки бізнесу в даний час відноситься тиск з боку правоохоронних органів на суб’єкт підприємницької діяльності.

Під комплексної правової безпекою в галузі кримінального права слід розуміти здатність відстоювати права і законні інтереси перед представниками правоохоронних органів, які здійснюють посягання на законі права та інтереси. Ці посягання можуть бути самого різного характеру, спрямованості і обсягу.Здатність оцінити ситуацію, передбачити розвиток подій, прорахувати можливі негативні наслідки і зуміти їх запобігти, може фахівець, який має певні навички і досвід ведення подібних справ.

Правова безпека бізнесу – це стан захищеності інтересів суб’єкта підприємницької діяльності, система заходів спрямована на захист законних прав та інтересів, що забезпечує надійний захист.

Реалізація заходів щодо правової безпеки, це комплексний підхід до вирішення завдань, в сукупності з великим досвідом, накопиченими знаннями і налагодженими контактами в різних областях діяльності дає можливість максимально ефективно вирішувати виникаючі питання, знаходити вихід зі скрутних ситуацій і домагатися виконання законних вимог і дотримання прав.

В умовах жорсткої конкурентної боротьби та свавільного тиску на комерційні структури з боку правоохоронних органів, захист ділової, фінансової, технологічної та іншої інформації набуває важливого значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 Господарського кодексу України відомості, пов’язані з виробництвом, технологією, управлінням, фінансовою та іншою діяльністю суб’єкта господарювання, що не є державною таємницею, розголошення яких може завдати шкоди інтересам суб’єкта господарювання, можуть бути визнані його комерційною таємницею.

Склад і обсяг відомостей, що становлять комерційну таємницю, спосіб їх захисту визначаються суб’єктом господарювання відповідно до закону.

Комерційні структури, зацікавлені у своїй конкурентоспроможності та захисту від незаконних дій з боку правоохоронців, насамперед вживають заходів щодо захисту такої інформації, спираючись на відповідні норми чинного законодавства та власну нормативно-правову основу.

Такими заходами є:

• Розробка відповідних нормативних актів (наказів, положень, інструкції тощо) на підприємстві, які регулюють збереження, використання та обіг комерційної інформації;
• Придбання та налаштування певного технічного обладнання, на котрому зберігається відповідна інформація та обмеження доступу до такої;
• Встановлення для кожного структурного підрозділу підприємства рівень доступу до той інформації;
• Встановлення певного порядку створення, обробки та використання інформації;
• Організація засобів спеціального зв’язку між ключовими посадовими особами підприємства;

*Враховуючи специфіку діяльності суб’єкта господарювання, вид заходів змінюється.

 Під час діяльності підприємство та його керівники, ключові посадові особи та власники постійно, таким чи іншим чином, спілкуються з представниками правоохоронних органів.

На практиці частіш є випадки, коли правоохоронці нехтують діючим законодавством та вчиняють де які незаконні дії у бік представників комерційних структур, користуючись необізнаністю останніх у нормах кримінального та кримінального процесуального права.

Таким чином захист прав та інтересів доцільно доручити певним фахівцям, котрі можуть надати кваліфіковану правничу допомогу.

Відповідно до ст. 131-² Конституції України виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення. Відповідно до ст. 2 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатура України – недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом.

Тобто, виходячи з норм вищезазначених нормативно-правових актів слідує, що виключно адвокатами здійснюється захист від кримінального обвинувачення.

Повноваження адвоката встановлюються відповідно до договору про надання правової допомоги та ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»:

• 1) звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об’єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб);
• 2) представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об’єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами;
• 3) ознайомлюватися на підприємствах, в установах і організаціях з необхідними для адвокатської діяльності документами та матеріалами, крім тих, що містять інформацію з обмеженим доступом;
• 4) складати заяви, скарги, клопотання, інші правові документи та подавати їх у встановленому законом порядку;
• 5) доповідати клопотання та скарги на прийомі в посадових і службових осіб та відповідно до закону одержувати від них письмові мотивовані відповіді на ці клопотання і скарги;
• 6) бути присутнім під час розгляду своїх клопотань і скарг на засіданнях колегіальних органів та давати пояснення щодо суті клопотань і скарг;
• 7) збирати відомості про факти, що можуть бути використані як докази, в установленому законом порядку запитувати, отримувати і вилучати речі, документи, їх копії, ознайомлюватися з ними та опитувати осіб за їх згодою;
• 8) застосовувати технічні засоби, у тому числі для копіювання матеріалів справи, в якій адвокат здійснює захист, представництво або надає інші види правової допомоги, фіксувати процесуальні дії, в яких він бере участь, а також хід судового засідання в порядку, передбаченому законом;
• 9) посвідчувати копії документів у справах, які він веде, крім випадків, якщо законом установлено інший обов’язковий спосіб посвідчення копій документів;
• 10) одержувати письмові висновки фахівців, експертів з питань, що потребують спеціальних знань;
• 11) користуватися іншими правами, передбаченими ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та іншими законами.

Також слід зазначити, що керівники комерціних структур, ключові посадові особи та власники можуть знаходитись під переслідуванням у кримінальному проваджені, та відповідно до ст. 45 Кримінального процесуального кодексу України захисником є адвокат, який здійснює захист підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, а також особи, стосовно якої передбачається розгляд питання про видачу іноземній державі (екстрадицію).

Приклад ризикових ситуацій:

Під час здійснення господарської діяльності, комерційні структури можуть бути мати відношення до тих чи інших кримінальних проваджень. Під час здійснення досудового розслідування комерційні структури найчастіше зістаються з такими ситуаціями, як:

• Отримання запиту;
• Тимчасовий доступ до речей та документів;
• Обшук;

*Зазначений перелік не є вичерпаним, ризикові ситуації залежать від специфіки діяльності підприємства.

 В останній час правоохоронці застосовують такий спосіб отримання інформації, як скерування запиту в порядку ст. 93 Кримінального процесуального кодексу України (ст. 93 КПК України «Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.») та ст. 40 Кримінального процесуального кодексу України (ст. 40 КПК України слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові особи, інші фізичні особи зобов’язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення слідчого).

З огляду зазначених норм складається враження, що вимоги викладені у запиті повинні бути виконані в обов’язково. Але, відповідно до п. 18 листа ВССУ «Про деякі питання здійснення слідчим суддею суду першої інстанції судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб під час застосування заходів забезпечення кримінального провадження» беручи до уваги зміст положень ч. 1 ст. 86, частин 2 та 3 ст. 93 КПК, застосування стороною кримінального провадження такого способу збирання доказів як вилучення речей чи документів (ч. 7 ст. 163 КПК) під час отримання доступу до речей і документів може здійснюватися у випадках, якщо: 1) особа, у володінні якої знаходяться речі або документи, не бажає добровільно передати їх стороні кримінального провадження або є підстави вважати, що вона не здійснить таку передачу добровільно після отримання відповідного запиту чи намагатиметься змінити або знищити відповідні речі або документи; 2) речі та документи згідно зі ст. 162 КПК містять охоронювану законом таємницю і таке вилучення необхідне для досягнення мети застосування цього заходу забезпечення. В інших випадках сторона кримінального провадження може витребувати та отримати речі або документи за умови їх добровільного надання володільцем без застосування процедури, передбаченої главою 15 КПК.

Тимчасовий доступ до речей та документів це слідча дія, яка полягає у у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та вилучити їх (здійснити їх виїмку). Слід зауважити, що тимчасовий доступ до електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв’язку здійснюється шляхом зняття копії інформації, що міститься в таких електронних інформаційних системах або їх частинах, мобільних терміналах систем зв’язку, без їх вилучення.

Тимчасовий доступ до речей і документів здійснюється на підставі ухвали слідчого судді, суду.

Звертаємо увагу на те, що відповідно до ст. 161 Кримінального процесуального кодексу України передбачає, що речами і документами, до яких заборонено доступ, є листування або інші форми обміну інформацією між захисником та його клієнтом або будь-якою особою, яка представляє його клієнта, у зв’язку з наданням правової допомоги об’єкти, які додані до такого листування або інших форм обміну інформацією.

Чинний Кримінальний процесуальний Кодекс України передбачає таку слідчу дію, як обшук. Відповідно до ч. 1 ст. 234 КПК України обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.

Проведення обшуку можливо тільки на підставі ухвали слідчого судді, як того вимагає ч. 2 ст. 234 КПК України. Ухвала слідчого судді про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи з підстав, зазначених у клопотанні прокурора, слідчого, надає право проникнути до житла чи іншого володіння особи лише один раз.

На практиці є випадки, коли проникнення до житла або іншого володіння на підставі однієї  ухвали відбувається декілька разів. Наприклад, коли проводиться обшук у великому приміщенні та його проведення може тривати декілька діб.

У такому випадку особа, яка проводить обшук здійснює заходи щодо опечатування приміщення та передачі його під охорону правоохоронним органам.

Зазначену дію мотивують тим, що проведення слідчих (розшукових) дій у нічний час (з 22 до 6 години) не допускається. Але, відповідно до ч. 4 ст. 223 КПК України слідчі дії можуть проводитись у нічний час, коли затримка в їх проведенні може призвести до втрати слідів кримінального правопорушення чи втечі підозрюваного.

Отже, зазначена норма встановлює, що проведення обшуку можливо провести у нічний час при наявності вказаних підстав. З цього слідує, якщо особа, яка проводить обшук, покинула місце його проведення, то для подальшого продовження зазначеної слідчої дії, вона повинна звернутися до слідчого судді з відповідним клопотанням на отримання дозволу на проведення такого обшуку.

Як вище зазначено, обшук повинен проводитись на підставі ухвали слідчого судді.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КПК України така ухвала повинна містити наступні відомості:

• строк дії ухвали, який не може перевищувати одного місяця з дня постановлення ухвали;
• прокурора, слідчого, який подав клопотання про обшук;
• положення закону, на підставі якого постановляється ухвала;
• житло чи інше володіння особи або частину житла чи іншого володіння особи, які мають бути піддані   обшуку;
• особу, якій належить житло чи інше володіння, та особу, у фактичному володінні якої воно знаходиться;
• речі, документи або осіб, для виявлення яких проводиться обшук.

Перед проведенням обшуку прокурор або слідчий, повинен пред’явити ухвалу слідчого судді та надати копію ухвали особі, яка володіє житлом чи іншим володінням, а за її відсутності – іншій присутній особі.

Після отримання копії такої ухвали слід її уважно вивчити та встановити наступні відомості:

Часто на практиці обшук проводиться не особою, яка звернулась з клопотанням про проведення обшуку, а іншою особою. Правоохоронці мотивують це тим, що досудове розслідування за кримінальним провадженням здійснює призначена група слідчих, а слідчий або прокурор, котрим безпосередньо надано право на проведення обшуку, знаходиться на проведенні іншої слідчої дії.

Але, це є порушенням вимог ч. 2 ст. 234 КПК України, оскільки обшук проводиться виключно в рамках ухвали слідчого судді. В таких випадках слід вимагати від особи, яка не зазначена в ухвалі слідчого судді, постанову про призначення слідчої групи, у якій безпосередньо зазначено слідчого або прокурора, який планує провести обшук.

У разі відсутності такої постанови слідча дія є незаконною, та усі відомості, встановлені таким обшуком, не можуть бути доказами за кримінальним провадженням, оскільки вони отримані всупереч вимогам КПК України.

Також на практиці трапляються випадки, коли досудове розслідування по кримінальному провадженню, в рамках якого проводиться обшук, здійснюється слідчим одноособово, але проведення обшуку здійснює інший слідчий. В такому разі повинно бути наявне доручення на проведення такої слідчої дії.

Під час вивчення ухвали слідчого судді за необхідне звернути увагу на адресу проведення обшуку. В ухвалі слідчого судді повинно бути зазначено в якій частині житла чи іншого володіння особи надано дозвіл на проведення обшуку.

Найчастіше слідчі судді в ухвалі вказують наступне: «дозволити слідчому А. провести обшук у приміщенні за адресою:___, яке належать на праві власності Б., лише в частині, що використовується В.». Таким чином слідчий суддя обмежує особу, котра проводить обшук, в території його проведення.

Тобто, обшук повинен проводитись лише в тій частині приміщення, на котре наданий дозвіл.

Слідчі судді повинні зазначити, які речі та документи планується відшукати. Тобто, виходячи з специфіки кримінального провадження, слідчий суддя надає дозвіл на відшукання та вилучення конкретних речей та документи, які мають значення щодо розгляду кримінального провадження.

При обшуку слідчий, прокурор має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення обшуканого житла чи іншого володіння особи чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження.

Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Слід звернути увагу на те, що слідчому або прокурору надається право на тимчасове вилучення речей та документів, які не зазначені в ухвалі слідчого судді.

Але слідчий повинен зробити опис таких речей та документів, та зазначити, що вони тимчасово вилучаються та, у строк 48 годин з моменту їх вилучення, слідчий або прокурор повинен звернутися до слідчого судді з клопотанням про арешт такого майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.

Після вивчання ухвали слідчого судді на дозвіл про проведення обшуку необхідне:

Відповідно до п. 2 ч. 7 ст. 223 КПК України обшук або огляд житла чи іншого володіння особи, обшук особи здійснюються з обов’язковою участю не менше двох понятих незалежно від застосування технічних засобів фіксування відповідної слідчої (розшукової) дії. Зазначена норма встановлює, що поняті повинні бути присутні при проведені такої слідчої дії, як обшук.

Але на практиці виникають такі випадки, коли слідчий, або прокурор залучають до проведення обшуку понятих лише на ту частину часу, коли слідчий чи прокурор пред’являє ухвалу про проведення обшуку та під час вручення копії такої ухвали. Після чого понятих відпускають, та повертають їх для підписання протоколу обшуку.

Але, з огляду на вимоги п. 2 ч. 7 ст. 223 КПК України зазначені дії є незаконними, оскільки поняті обов’язково повинні бути присутні під час обшуку з самого початку та до завершення обшуку.

Перед початком обшуку треба заявити клопотання слідчому або прокурору про намір скористатися правовою допомогою. Відповідно до ст. 59 Конституції України кожна особа має право на правову допомогу та кожна особа є вільною у виборі захисника своїх прав.

Але ч. 1 ст. 236 КПК України не встановлює обов’язок прокурора або слідчого забезпечити присутність захисника, а тільки надає право на запрошення.

З огляду зазначених норм слід зробити висновок, що слідчий або прокурор за власною ініціативою не може перешкоджати реалізації прав на захист.

Вимагати від слідчого або прокурора вжити належних заходів для забезпечення присутності під час проведення обшуку осіб, чиї права та законні інтереси можуть бути обмежені або порушені. Слід звернути увагу на те, що відповідно до ч. 1 ст. 236 КПК України це є обов’язок слідчого або прокурора.

Заявити слідчому про своє бажання добровільно передати йому ті документи (предмети), які перераховані у визначенні судді і по можливості зробити це.

Після передачі слідчому необхідних документів (предметів) звернути увагу слідчого на відсутність підстав для обшуку, тому що необхідні документи (предмети) передані слідчому добровільно, отже, мета обшуку досягнута. “Підстава: частина 5 статті 236 КПК України.”

Подати слідчому письмове клопотання про проведення фіксування процесуальної дії (обшуку) технічними засобами (відео-, аудіо-). Під час підписання протоколу необхідно відобразити, що було подано клопотання про технічну фіксацію, яке було задоволено / не задоволено (якщо клопотання не задоволено – це порушення КПК, яке необхідно зафіксувати, якщо задоволено – запис в протоколі потрібна, щоб аудіо- або відеозапис фіксації зі часом не “загубилася»). “Підстава: стаття 107 КПК України.”

Пам’ятати, що слідчий має право заборонити будь-якій особі залишати місце обшуку до його закінчення та вчиняти будь-які дії, що заважають проведенню обшуку.( ч. 3 ст. 236 КПК України).

Пам’ятати, що слідчий може прийняти рішення обшукати присутніх і їх особисті речі. Обшук має провадити особа того ж статі, що і обшукуваний. (ч. 5 ст. 236 КПК України).

Вимагати належного зорового сприйняття понятими всіх дій, які здійснюють представники правоохоронних органів. Підстава: поняті беруть участь в обшуку і потім можуть бути допитані як свідки, отже, вони повинні безпосередньо сприймати те, що відбувається, а не зі слів і не дізнаватися обставини з протоколу.

Вимагати присутність всіх осіб в приміщенні, де проводиться обшук, а також недопущення відвідування будь-якими особами інших приміщень до закінчення обшуку в конкретному приміщенні. Підстава: обшук проводить слідчий, поняті повинні знаходитися в місці проведення обшуку.

При цьому перебувати більше, ніж в одному приміщенні одночасно, вони не можуть. Отже, будь-які дії, проведені у відсутності слідчого і понятих, будуть протизаконними.

Під час проведення обшуку не залишати нікого з тих, хто прийшов без спостереження співробітниками підприємства. Це дозволить уникнути «підкидання» небажаних предметів, які в подальшому можна буде використовувати в якості доказів чого-небудь.

Працівники підприємства за жодних обставин не повинні вести розмови зі слідчим і оперативниками (ні на які теми) Утримайтеся від дачі будь-яких пояснень або свідчень, в т.ч. в разі проведення в ході обшуку допиту.

“Підстава: ст. 63 Конституції України + відсутність адвоката, необхідного для надання належної правової допомоги (пункт 2 частина 1 стаття 66 КПК України). Можна також послатися на погане самопочуття і стрес, викликаний обшуком. ”

В ході обшуку можуть задаватися питання про виявлені речі або документи. Це не допит, однак відповіді на питання можуть служити додатковими доказами або можуть бути використані проти особи в суді під час вирішення питання про накладення арешту на майно.

Тому слід обережно відповідати на такі питання, а взагалі краще відмовитися і мовчати.

Однак коли вилучають ваші особисті гроші або цінні речі – обов’язково заявляти про це, що вони ВАШІ!

Ні в якому разі не торкатися (не брати в руки) речей, явно підкинутих або явно несуть на собі сліди злочину, а також незнайомих предметів, нібито знайдених в місці проведення обшуку.

Пам’ятайте, що під час обшуку слідчий, прокурор має право оглядати і вилучати речі і документи, які мають значення для кримінального провадження.

В ході обшуку має вилучатися тільки те, чтоуказано в решеніісуда. Однак на практиці буває коли слідчий вилучає і інші речі і документи. Такі речі і документи є тимчасово вилучений і тому слідчий повинен протягом 48-ми годин або накласти арешт на них, або повернути власнику.

Неповернення таких речей після закінчення зазначеного терміну може бути оскаржене в суді. Тимчасове вилучення електронних інформаційних систем може бути здійснено тільки за рішенням суду. Тобто така техніка не підлягає вилученню під час обшуку в разі, якщо в рішенні суду чітко не вказано яку саме техніку необхідно вилучати.

Вилучені речі і документи, які не входять до переліку, за яким прямо надано дозвіл на відшукання в визначенні на проведення обшуку, вважаються тимчасово вилученим майном.

При вилученні копій документів обов’язково складається реєстр вилучених документів.

Вимагати повного і чіткого перерахування в опису вилученого майна всіх вилучених предметів і документів.

Уважно вивчити протокол обшуку і опис вилученого.

• Перш ніж поставити свій підпис – власноруч занести в протокол свої зауваження, якщо при проведенні обшуку допущені якісь порушення або в протоколі невірно відображено те, що відбувалося.
• Переконатися, що в протоколі відсутні “порожні місця” – таку, навіть найнезначніші, слід прокреслити, щоб виключити можливість «дописки» в протоколі.
• Вимагати підписання понятими обох примірників протоколу обшуку.
• Вимагати залишити примірник протоколу і опису вилученого.
• Потрібно відзначити, що чинна редакція КПК не передбачає обов’язку слідчого залишати копію протоколу.
• У разі відмови залишити копію потрібно спробувати хоча б сфотографувати протокол.

Правова безпека бізнесу -2017