ОСНОВНІ НАПРЯМКИ РОСЛІДУВАННЯ ЕКОНОМІЧНИХ ЗЛОЧИНІВ.

Визначення напряму розслідування здійснюється на основі таких обста­вин: спосіб вчинення злочину; форми власності викраденого майна; особли­вості порушення кримінальної справи.

До обставин, які необхідно встановити, насамперед належать такі: чи ма­ла місце крадіжка чи нестача майна утворилася з інших причин; у чийому во­лодінні знаходилося майно; яким способом вчинено злочин, коли; яка заподія­на матеріальна шкода; хто винен у розкраданні та інші обставини, які інколи ділять на чотири групи:

а)  предмет злочинного посягання, спосіб, механізм та обстановка здійс­нення крадіжки, місце, умови й причини;

б) обставини, які підтверджують винність обвинуваченого, мотиви крадіж­ки, обставини, які впливають на ступінь відповідальності;

в)  умови, які сприяли вчиненню злочину (недоліки, прогалини у звітності тощо);

г) обставини криміналістичного плану, обсяг викраденого, спосіб реалізації, джерело крадіжки, спосіб життя злочинця тощо (М. П. Яблоков, І. Ф. Герасимов).

Більшість учених-криміналістів визначення напряму розслідування пов’я­зують з оцінкою відношення злодія до викраденого майна: матеріально відпо­відальні особи; сторонні злочинці. Відповідно до цього розглядають окремі методики та особливості пору­шення кримінальних справ. Всі злочини, пов’язані зі злочинним заволодінням майном, за особливос­тями порушення кримінальної справи можна поділити на дві групи, відповідно до характеру первинної інформації та способу її виявлення органом дізнання та попереднього слідства.

Перша група має ознаки крадіжок, учинених шляхом розтрати, привлас­нення та зловживанням службовим станом, які у більшості випадків стають відомими з різних матеріалів, головним чином документів (актів ревізій, інвен­таризацій, планово-облікових та розпорядчих).

Ці первинні матеріали можуть бути представлені правоохоронним органам:

а)  керівником організації, контрольно-ревізійними органами, громадськи­ми організаціями;

б) органами дізнання (так звані оперативні матеріали).

Матеріали, які представляють керівник організації, контрольно-ревізійні та фінансові органи, повинні містити такі документи:

1) лист керівника з проханням порушити кримінальну справу;

2) акт ревізії, інвентаризації;

3) відомості, бухгалтерські оригінали документів, що не прийняті до звіту;

4) пояснення посадових осіб щодо нестачі, яка утворилася, розтрати;

5)  висновок бухгалтера вищестоящої організації стосовно документів, не прийнятих до звіту;

6) витяг з наказу щодо закріплення за особою матеріальних цінностей;

7  службові характеристики на матеріально відповідальних осіб;

8   адреси матеріально-відповідальних осіб, їх родичів;

9  фотографія матеріально-відповідальної особи, яка припустила розтрату.

Прокурор, слідчий, суд повинні вивчити подані документи і, якщо вияв­лять ознаки злочину, достатні для порушення кримінальної справи, то пору­шують справу і починають розслідування. Якщо ознак виявляється недостат­ньо, то згідно зі ст. 66 та 97 КПК України слідчий, прокурор проводять дослідчу (попередню) перевірку, після чого вирішують питання щодо порушення кримінальної справи.

Якщо матеріали слідчому, прокурору подають органи дізнання, які прово­дили розробку та документування ознак злочину, то в цьому випадку слідчий, прокурор аналізують зібрані документи і за наявності ознак злочину, порушу­ють кримінальну справу та розробляють план спільних дій щодо реалізації цих матеріалів. Якщо цього не досить, доручають органу дізнання зібрати додаткові оперативні матеріали. Порушення кримінальних справ у першому випадку має назву порушення за матеріалами відомчих ревізій та інших фінансово-бухгалтерських докумен­тів, які містять сліди підробки. Порушення кримінальних справ у другому ви­падку має назву порушення за оперативними матеріалами, одержаними орга­нами дізнання.

Друга група розкрадань вчиняється шляхом відкритого заволодіння майном із застосуванням насилля, тобто крадіжка, пограбування, розбій, ша­храйство та вимагання. У цьому випадку ознаки розкрадання очевидні – злом сховища, замикаючих пристроїв, застосування зброї, знарядь вчинення зло­чину, обману, погроз. Факт заволодіння злочинцем майном майже завжди очевидний. Тому кримінальна справа порушується за фактом виявлення ознак злочину. Про злочин може повідомити потерпілий, свідок-очевидець, злочинець під час явки з повинною або орган дізнання, наприклад, під час зовнішнього патрулювання, спрацьовування засобів охоронної сигналізації, зрештою, під час затримання підозрюваного, виявлення викраденого майна.

Таким чином, криміналістична методика економічних злочинів складаєть­ся з порушення кримінальних справ.

1) за матеріалами, одержаними від організацій, в яких адміністрація вста­новила втрату матеріальних цінностей, і від органів дізнання, які здійснювали оперативно-розшукову діяльність згідно зі ст. 103 КПК України;

2) за фактом безпосереднього виявлення ознак злочину (відсутність май­на, злом сховища, вчинення насильства з метою заволодіння майном тощо).

Першочергові слідчі дії визначаються перш за все способом порушення кримінальної справи. Якщо справа порушується за матеріалами відомчої ревізії, інвентаризації та іншими документами, то першочерговими слідчими діями є:

1)  вилучення документів, зразків готової продукції, сировини, матеріалів, тари, терезів та інших вимірювальних засобів та збереження їх для експертизи;

2)  обшуки помешкань, робочих місць у родичів підозрюваних (матеріаль­но відповідальних осіб);

3) накладення арешту на майно;

4) призначення судово-економічної та криміналістичної експертиз;

5) допит свідків;

6) оперативно-розшукові заходи.

Якщо справа порушується за оперативними матеріалами, то розсліду­вання починається з реалізації зібраних оперативним шляхом матеріалів:

1) затримання на місці злочину або з речовими доказами;

2) обшуки у затриманого та матеріально відповідальних осіб;

3) допити свідків;

4) вилучення документів;

5) накладання арешту на майно;

6) призначення судових експертиз;

7) провадження оперативно-розшукових заходів;

8) перевірка свідчень, слідчий експеримент тощо.

Однак конкретний перелік першочергових слідчих дій залежить від слід­чих ситуацій, що виникають. Можливі дві типові ситуації:

а)  факт відсутності матеріальних цінностей очевидний, існують докумен­ти, які відображають рух товарно-матеріальних цінностей, наявні свідки;

б)  очевидних ознак втрати майна немає, матеріально відповідальна осо­ба створює видимість порядку охорони, обліку, є свідки, документи збережені або знищені.

Якщо справу порушено за фактом вчинення злочину, то до числа першо­чергових слідчих дій належать:

1) огляд місця події;

2) пошук злочинця та майна «по свіжих слідах»;

3) допит матеріально відповідальної (потерпілої) особи;

4) проведення ревізії;

5) проведення судових експертиз (криміналістичних, економічних);

6) допити свідків;

7)  затримання, обшук, вилучення, перевірка на місці, впізнання речей і людей.

Залежно від способу заволодіння майном у цьому випадку можна виділити дві типові ситуації, відповідно до них формують перелік першочергових слід­чих дій.

Перша ситуація: відсутні матеріальні цінності, очевидні сліди заволодін­ня майном (сліди злому сховищ, замикаючих пристроїв, засобів охоронної сигналізації тощо), немає достатньої інформації щодо злочинця, немає свід­ків, які мають пряме відношення до викраденого. Як правило, у цьому випадку розслідування починається з огляду місця події та організації пошуку майна та злочинця «по свіжих слідах».

Друга ситуація характерна для відкритого заволодіння майном (грабіж, розбій, шахрайство, вимагання). В цих ситуаціях розслідування, як правило, починається з допиту потерпілого (заявника, свідка-очевидця), пізніше огляду місця події, огляду потерпілого та інших слідчих дій. Організація пошуку зло­чинця та розкриття злочину оперативно-розшуковими засобами обов’язкові на всіх етапах розслідування.

Використання технічних засобів під час розслідування економічних злочинів не потребує доказів. Якщо кримінальна справа порушена за матеріалами відомчих перевірок, то тут в основному використовуються спеціальні знан­ня, пошукова техніка, звукозапис та відеозапис, технічні засоби дослідження документів.

Якщо справу порушують за фактом крадіжки, пограбування, вимагання, то технічні заходи визначаються характером слідів і засобів вчинення злочину. Для пошуку «по свіжих слідах» використовуються різні картотеки, криміналіс­тичні обліки, АБД. Серед криміналістичних експертиз переважають ідентифі­каційні та експертизи матеріалів і речовин, нерідко й діагностичні досліджен­ня. Слідчий в переважно використовує технічні комплекти – слідчий чемодан, чемодан прокурора-криміналіста, пересувну криміналістичну лабораторію. Використання технічних засобів у більшості випадків проводиться через спе­ціаліста, якого слідчий запрошує для участі в різних діях.

Планування та побудова версій в розслідуванні економічних злочинів ма­ють елементи загального характеру. Вони здійснюються головним чином піс­ля проведення невідкладних слідчих дій та оперативних заходів. Останнє не означає, що висунення загальних версій і визначення напрямів розслідування неможливі на стадії порушення кримінальної справи. Навіть під час аналізу первинних матеріалів розкрадання, здійснених посадовими особами, слідчий будує загальні версії щодо злочинця, причин нестачі, яка утворилася тощо. На думку О. М. Васильєва, планування здійснюється за такою схемою:

1) перевірка вірогідності та уточнення фактичних даних;

2) побудова версій щодо невиявлених обставин;

3) побудова версій щодо винних осіб, мети. Наприклад, з приводу нестачі можуть бути побудовані такі типові версії:

а) розкрадання вчинено матеріально-відповідальною особою;

б) розкрадання вчинено іншими особами, які мають доступ до матеріаль­них цінностей;

в) нестача (наслідок недбалості в зберіганні, обліку тощо) виникла в ре­зультаті об’єктивних причин (ненормальні умови зберігання, псування, стихій­ні явища, неправильне списання норм природної втрати тощо).

При порушенні кримінальної справи за оперативними матеріалами плану­вання починається зі складання погодженого плану слідчого та органу дізнання на реалізацію зібраних матеріалів та їх процесуальне закріплення і введення до процесу доказування. Подальше планування здійснюється як звичайно. Планування у справах, які порушуються за фактом виявлення очевидних ознак злочину (крадіжка, пограбування), здійснюються у двох напрямах: 1) ви­явлення викраденого та 2) пошук злочинця. Як у першому, так і в другому випадках пошук можна організувати від речей – матеріальних слідів і від лю­дей – ідеальних слідів пам’яті потерпілого, свідка-очевидця.

Профілактичну діяльність слідчий здійснює згідно зі ст. 23 КПК України на всіх етапах розслідування, як тільки будуть встановлені причини та умови, що сприяли вчиненню економічного злочину. Внесені подання та інші не процесуальні заходи діляться на:

а) організаційно-управлінські – спрямовані на усунення недоліків у сфері зберігання, обліку і розподілу матеріальних цінностей;

б)  виробничі, до яких належать порушення технології, планування, неза­конне списання тощо.