Робота сискного агентства або приватного детектива в Україні у приватних розслідуваннях схожа з роботою слідчого по кримінальних справах, планування розслідувань, висунення і перевірка версій відбувається за одним і тим же принципам, розглянемо їх у даній статті.
Розслідування злочинів – це складна, різностороння діяльність, що здійснюється у визначені, встановлені терміни. Слідчий повинен виявити всі істотні обставини мав місце злочину і встановити осіб, які вчинили його. З метою виконання зазначених завдань необхідно вміле побудова слідчих версій, виробництво різних слідчих дій, наприклад допитів, обшуків, оглядів, проведення експертизи. Без організуючого початку, без цілеспрямованості вся ця складна діяльність не забезпечить успіху. Саме це і забезпечується плануванням слідства.
У чому ж виражається планування? Визначаючи його в загальних рисах, можна сказати, що ПЛАНУВАННЯ складається в такій організації попереднього слідства, яка забезпечує швидке і повне розкриття злочину.
Вихідними положеннями планування є побудови слідчих версій і з метою перевірки кожної з них – визначення кола обставин, які підлягають встановленню.
Сутність і значення слідчих версій розглядаються далі. Тут ми лише відзначимо, що слідча версія – це ймовірне пояснення причин і обставин що мав місце події, з приводу якого ведеться слідство. Так, у справі про пожежу можуть бути побудовані версії про причини пожежі: він виник або внаслідок злочинного порушення правил пожежної безпеки, або в результаті стихійного лиха або, або підпалу. Для перевірки кожної з названих слідчих версій слідчий намічає коло, які підлягають встановленню обставин: стосовно першої версії необхідно з’ясувати, чи не вироблялися чи в місці виникнення пожежі електрозварювальні роботи, чи не були там встановлені саморобні або несправні електронагрівальні прилади, для другої – чи не було в даному місці в певний час грозового розряду; до третьої – не чи виник пожежа одночасно в декількох місцях (вогнищах), чи не були створені умови, які сприяють поширенню вогню, не застосовувалися засоби підпалу.
Після того, як побудовані можливі в кожному конкретному випадку слідчі версії, починається планування слідства. Воно виражається в наступному:
1) визначення тих слідчих дій, які слід провести для встановлення істотних обставин згідно тієї чи іншої слідчої версії (допити, обшуки, огляди, проведення експертизи);
2) визначення обсягу зміст тих слідчих дій, які намічено провести (які питання доцільно поставити при допиті того чи іншого свідка, перед експертами, що шукати при обшуку);
3) встановлення послідовності проведення намічених слідчих дій. Виходячи з характеру злочину та інших обставин, слідчий вирішує які з намічених слідчих дій слід провести раніше, які пізніше. Якщо це питання при складанні плану буде недостатньо добре продуманий, то може бути допущена помилка, іноді непоправна. Якщо, наприклад, у справі про хабарництво встановлено, що посадова особа взяло у себе вдома в присутності членів сім’ї в якості хабара певну річ, то можна запланувати проведення допиту членів сім’ї, а також виробництво обшуку на квартирі. Причому, якщо будуть встановлені підстави для проведення обшуку, то спочатку слід провести його, а потім допитати членів сім’ї. Якщо ж ця послідовність не буде дотримана, то обвинувачений або члени його сім’ї можуть приховати предмет хабара;
4) визначення часу виробництва наміченого слідчої дії. Припустимо, в наведеному випадку слідчий вирішив провести в першу чергу обшук, а потім допит. Прийнявши таке рішення, він з урахуванням вимог закону, а також конкретних обставин справи повинен визначити день і час проведення обшуку. Враховуючи, що виробництво обшуку в нічний час, крім випадків не терплять зволікань, не допускається, а також і те, хто за наявними даними і в який час може знаходиться на місці виробництва обшуку, слідчий обирає найбільш зручний час (день, годину) для виробництва обшуку;
5) вибір місця проведення слідчих дій. У деяких випадках таке питання вирішується просто. Так, ясно, що огляд місця події слід проводити на місці події, відтворення обставин і обстановки події – на місці тих подій, які перевіряються дослідним шляхом. Проте нерідко важко вирішити питання, де провести те чи інше слідчу дію, наприклад, де допитати свідка, якщо він знаходиться в лікарні, а може бути доцільно почекати один-два дні і допитати його в кабінеті слідчого, або де допитати неповнолітнього свідка. В одному випадку допит доцільно провести вдома у цього свідка, в іншому – у школі, у третьому – в тому місці, де відбувалися події, з приводу яких він допитується;
6) визначення кола учасників того чи іншого слідчого дії. Це питання може мати важливе значення у разі, якщо планується виробництво огляду та інших слідчих дій. При плануванні слідства у справі необхідно передбачити участь понятих, спеціалістів, судово-медичних експертів, обвинувачених, потерпілих та інших;
7) вибір тих науково-технічних засобів, які слід застосовувати при виробництві даної слідчої дії або які можуть бути застосовані. В одному випадку треба передбачити застосування при огляді місця події пошукових приладів, в іншому – штангенциркуля для виробництва вимірів, у третьому – інших науково-технічних засобів;
8) визначення тих документів, а також предметів, які необхідно витребувати від установ, посадових осіб та окремих громадян. Слідчий може запланувати витребування документів оперативного або бухгалтерського обліку, довідок про стан погоди в той чи інший час в певному місці, планів будівель та іншої технічної документації;
9) визначення завдань оперативно-розшуковій апарату міліції. При розслідуванні злочинів координація слідчих та оперативно-розшукових дій має важливе значення. Слідчий, плануючи слідство у справі, повинен передбачити, які завдання необхідно дати органам міліції для виробництва оперативно-розшукових дій.
Звичайно, це приблизний перелік питань, що становлять основний зміст планування попереднього слідства. Причому при плануванні слідства зазначені питання можуть вирішуватися не у наведеній послідовності, а в тому своєрідному поєднанні, яке обумовлено конкретними обставинами справи.
Здійснюючи планування, слідчий повинен керуватися певними принципами, які іменуються принципами планування слідства. Ними є:
1) принцип використання слідчого досвіду і наукових рекомендації;
2) принцип індивідуальності;
3) принцип динамічності.
Використання слідчого досвіду і наукових рекомендацій означає, що слідчий, намічаючи план слідства по конкретній справі, повинен враховувати досвід розслідування справ даної категорії (як власний, так і узагальнений досвід слідчої практики) . Це допомагає правильно визначити напрямок слідства і уникнути помилок, допущених раніше при розслідуванні справ даної категорії.
При плануванні слідства слідчий повинен враховувати рекомендації, розроблені наукою криміналістики, зокрема про планування слідства.
Облік наукових рекомендацій при плануванні слідства має важливе значення в тому відношенні, що наука допомагає правильно побудувати слідчі версії, визначити напрям слідства у справах даної категорії, намітити тактичні прийоми і методи, вибрати ті науково-технічні засоби, які можуть бути застосовані при виробництві тих чи інших слідчих дій.
Принцип індивідуальності планування. Кожне кримінальна справа має свої специфічні, тільки йому притаманні особливості, які необхідно мати на увазі при плануванні слідства.
Тому до складання плану слідчий повинен підходити творчо, уникати шаблону, вносити корективи в ті рекомендації, які диктуються досвідом слідства у справах даної категорії і які рекомендовані наукою криміналістики, вміло застосовувати тактичні прийоми і методику слідства у справах даної категорії з урахуванням особливостей розслідуваного злочину.
Поєднання загальних рис розслідування справ даної категорії з особливостями конкретного злочину становить найважливіше правило слідства.
Принцип динамічності планування. Планування слідства повинно бути гнучким, мобільним. Якщо б план розслідування, складений на самому початку слідства, залишався незмінним і слідчий не коригував його в міру виявлення нових матеріалів, слідство не могло б бути успішним. Іноді добре продуманий у всіх деталях план слідства доводиться змінювати, докорінно перебудовувати після першого ж допиту або обшуку, передбаченого цим же планом. Але при цьому важливо мати на увазі, що така перебудова плану в ході слідства не є самоціллю. План слідства створюється не довільно, а витікає з певних підстав і даних, наявних у розпорядженні слідчого, і внесення до нього змін має бути обумовлено новими фактичними даними.
Нові докази можуть викликати необхідність висунення нових версій або перевірки обставин, які не передбачалися раніше побудованими версіями.
Результати виробництва одного слідчого дії можуть обумовити необхідність виробництва інших або повторне проведення окремих слідчих дій.
У зазначеному сенсі принцип динамічності плану означає безперервне його вдосконалення, доповнення, уточнення, обумовлене обставинами і обстановкою слідства.
Слідчими версіями називаються засновані на фактами що підлягають перевірці припущення слідчого про причини про причини і обставини скоєного злочину.
Слідчий приступає до виробництва слідства у зв’язку з тим, що відбулося певна подія, що послужила підставою для порушення кримінальної справи.
Завдання слідчого полягає в тому, щоб розкрити злочин, тобто повно, всебічно і об’єктивно встановити всі істотні обставини такої події. Коло цих обставин в основних рисах визначений законом. У ст. 64 КПК України перераховані обставини, що підлягають встановленню у кримінальній справі. Вони підлягають доведенню тому, що відображають сутність скоєного злочину. Найважливішим методом з’ясування і встановлення їх є побудова і перевірка слідчих версій.
Щоб усвідомити сутність слідчої версії, перш за все слід мати на увазі, що про версії можна говорити тоді, коли на певному, зазвичай початковому етапі попереднього слідства можливі різні пояснення, тлумачення тих чи інших подій фактів, явищ.
У криміналістиці слідчі версії підрозділяються на три групи: 1) загальні слідчі версії; 2) приватні слідчі версії; 3) робочі слідчі версії.
Предметом загальних слідчих версій є подія злочину, кваліфікація його як злочину, винність певної особи у вчиненні даного злочину.
Наприклад, у зв’язку з пожежею стався за певних умов можуть бути побудовані версії про причини пожежі: підпал; самозаймання; необережне поводження з вогнем. Це загальні версії.
Подія злочину може бути доведено, але ще не ясно, хто його вчинив. За однією слідчої версії його міг скоїти гр-н А., за іншою – гр-н Б, і т.д.
Предметом загальної слідчої версії може бути і питання про те, чи зробив певну дію даний громадянин, і питання про винність конкретної особи у скоєнні цього дії.
Предметом приватних слідчих версій звичайно є окремі обставини у справі. Так приватні версії можуть бути побудовані для з’ясування способи, за допомогою якого обвинувачений вимагав хабара, для встановлення знаряддя, яким скоєно злочин.
Зрозуміло, наведене розмежування загальних і приватних версій має умовний характер.
Робочі слідчі версії слідчий будує для з’ясування тих обставин, які мають переважно організаційно-наслідковий характер. Як правило ці версії втрачають своє значення після закінчення попереднього слідства. На відміну від приватних і особливо загальних версій вони не виникають у суді. До них відносяться версії про місце знаходження документів, знарядь вчинення злочину та інших речових доказів. Якщо в ході слідства будуть знайдені знаряддя скоєння злочину, документи, то робочі версії, які зіграли важливу роль у цьому, втратять своє значення. До робітників відносяться і розшукові версії, наприклад про те, де ховається обвинувачений, де він приховав викрадені речі.
Перевірка версій здійснюється шляхом проведення як слідчих, так і оперативно-розшукових заходів, вироблених органами дізнання.
Визначивши слідчі версії, що підлягають перевірці у справі, слідчий приступає до складання плану слідства.
Необхідність планування по конкретній кримінальній справі виникає на ранніх етапах розслідування кожного злочину.
У ст.64 КПК України в загальних рисах визначено коло обставин, встановлення яких для перевірки версій у справі необхідно запланувати слідчого, що розслідує кримінальну справу. У ній передбачено встановлення чотирьох груп обставин.
До першої належать обставини, пов’язані з події злочину. Закон дає приблизний перелік таких обставин.
До другої групи закон відносить питання винності та мотивів вчинення злочину, причому питання про винність і мотиви злочину може бути вирішено лише при позитивному вирішенні питань першої групи, тобто якщо буде доведено, що подія мала місце і воно є злочинним.
До третьої групи відносяться обставини, що впливають на ступінь і характер відповідальності обвинуваченого, – обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що характеризують особу обвинуваченого.
Особливість обставин четвертої групи – характер і розмір збитку, заподіяного злочином, полягають у тому, що планувати їх з’ясування необхідно лише у справах про злочини, якими завдано матеріальних збитків.
Визначивши коло обставин, які підлягають встановленню поданою справі, і намітивши ті слідчі дії, які для цього необхідно провести, слідчий в плані слідства у справі повинен відобразити порядок і послідовність виробництва слідчих дій.
Телефон:
