Криміналістична фотографія і відео аудіо запис використання її методів в роботі приватних детективів.

Наше детективне агентство проводить на замовлення професійне фотографування і відео аудіо запис, в своїй роботі ми застосовуємо професійну техніку і методи судової фотографії, які ми розглянемо в даній статті.

Отже, фотографія як один з методів фіксації широко й органічно сприйнята криміналістикою і творчо пристосована до своєрідних умов дослідження речовинних доказів. Перші серйозні успіхи в розвитку загальної фотографії, що ознаменували перехід від періоду досвідів до періоду, у якому остаточно склалися основні принципи і технічні прийоми фотографії, співпали з першими спробами використання її в криміналістиці. Кінець XIX і початок XX століть були однаково переломними і для фотографії, що перетворилася в технічно оснащену і науково обґрунтовану галузь практичних знань, і для криміналістики, що сформувалася в самостійну науку.[1]

Базуючись на сучасних досягненнях загальної фотографії, технічних можливостях її засобів і методів, а також виходячи з задач, що стоять перед криміналістикою, вчені-криміналісти і практики розробляють спеціальні методи і прийоми для успішного використання цих досягнень у боротьбі зі злочинністю.

Застосування судової фотографії при проведенні слід­чих дій передбачено кримінально-процесуальним законо­давством. Так, відповідно до ст. 191 КПК слідчий під час огляду місця події в необхідних випадках проводить фото­графічну зйомку. У ст. 79 КПК зазначено, що речові докази повинні бути по можливості сфотографовані.

Судова фотографія — це галузь криміналістичної техніки, яка розробляє фотографічні засоби, прийоми; і методи виявлення, фіксації і дослідження доказів. Зміст судової фотографії становлять наукові положення і прак­тичні рекомендації щодо використання фотографії в роз­слідуванні злочинів. Використання фотографічної зйомки в розслідуванні злочинів зумовлено такими чинниками:

1) дозволяє з великою точністю зафіксувати об’єкт, йо­го стан, ознаки;

2) забезпечує швидку фіксацію тих чи інших об’єктів;

3) дає адекватне уявлення про зображений на фото­знімку об’єкт; фотографічне зображення має властивість наочності й документальності;

4) існує можливість одержання слабовидимих і неви­димих деталей, слідів, ознак.

Результати фотозйомки успішно використовуються при розслідуванні різних видів злочинів, під час провадження різноманітних слідчих дій (огляду місця події, слідчого огля­ду документів, обшуку, пред’явлення для впізнання, відтво­рення обстановки і обставин події та ін.), у експертних дослідженнях, в оперативно-розшуковій діяльності, фотографічний метод фіксації не порушує стану матеріальних об’єктів або слідів. В деяких випадках фотографічна зйомка може заповнити прогалини в описі фактів у протоколах слідчого огляду, виявити слабовидимі або невидимі деталі.

Фотознімки, виконані по кримінальній справі, відрізняються від всіх інших своїм призначенням і цілями доведення. Криміналістична цінність знімка залежить від точного дотримання правил судової фотографії, процесуального оформлення самої зйомки і її результатів. Знімки, виготовлені з порушенням процесуальних норм і криміналістичних рекомендацій, не мають доказового значення й у кримінальних справах фігурувати не  можуть. Фотографічний спосіб фіксації має ряд властивостей, відрізняються наприклад, від протоколювання, складання планів, схем, креслень, виконання замальовок, широко використовуваних у слідчій практиці. Він відрізняється значно більшою наочністю, точністю відтворення і світлочутливістю, об’єктивністю і швидкістю за фіксування. Фотознімки виходять відповідно до об’єктивних законів геометричної оптики і перспективи, тому досить адекватно й образно передають форму, розміри і просторове положення предметів. Фото фіксація відбувається не тільки наочно і точно, але і об’єктивно. На відміну від суб’єктивного опису і замальовок фотоапарат запам’ятовує на плівку усі без винятку предмети, що можуть знаходитись у полі зору об’єктива. Тому знімки досить повно відображають ознаки і властивості сфотографованих об’єктів. У порівнянні з іншими способами фіксації, основу яких складає спостереження, фотографування точніше в передачі кольору. Світлочутлива емульсія кольорової фотоплівки дозволяє диференціювати навіть незначні кольорові розходження, які не сприймаються людським зором. Ця емульсія володіє виборчою, світлочутливістю і дозволяє відрізняти близькі по відтінку об’єкти, виявляти невидиме для людського ока. Фотографічна фіксація відрізняється і швидкістю. Потрібні частки секунди, щоб зробити зйомку. Тому на фотознімках можна фіксувати швидкоплинні процеси і явища, що звичайно не спостерігаються. Це, наприклад, подробиці спрацьовування вибухового пристрою, момент руйнування кулею перешкоди і т.д. Експрес-методи обробки фотографічних матеріалів дозволяють одержати готовий знімок за кілька хвилин, а потім виготовити необмежену кількість його копій.[2]

При розслідуванні кримінальних справ за допомогою фотографування швидко і документально точно фіксується картина місця події, виявлені сліди злочинця, знаряддя і предмети злочинного зазіхання. Знімки передають і такі особливості об’єкта, що буває важко описати в протоколі. Так, дуже складною буває обстановка, зв’язана з подією злочину: місце авіаційної катастрофи, аварія поїзда, пожежа, великого дорожньо-транспортного випадку й ін. Непросто описати в протоколі і деталі  візерунка, що відобразилися в слідах пальців рук, позу трупа, колірні відтінки посмертних змін на ньому, ознаки зовнішності й ін.

На місці події не завжди очевидна відносність виявлених предметів і слідів до події злочину. Нерідко доказова цінність того чи іншого об’єкта з’ясовується значно пізніше, коли обстановка місця події порушена, а необхідні предмети втрачені або переміщені. Фотознімки запам’ятовують і дозволяють точно відновити цю обстановку, отримати коштовну доказову інформацію. По них, наприклад, можна визначити щирі розміри знятих об’єктів і відстані між ними, вичертити масштабні плани, необхідні для реконструкції обстановки, у якій відбувався злочин. Усе це забезпечує застосування при зйомці судово-фотографічних методів.

Фотографічні методи дослідження документів, слідів і інших криміналістичних об’єктів дозволяють одержувати коштовні докази при виробництві судових експертиз. Цими методами відновлюють згаслі і знищені тексти, виявляють сліди дописок, підчищень і інших виправлень у документах, виявляють накладення мікрочастинок, що перейшли з об’єктів, що взаємодіяли в процесі злочинної події. Знімки служать ще і надійним засобом доведення отриманої експертом інформації до слідчого і суду.

Немаловажне значення фотографії й у попередженні злочинів. Так, фотоавтомати «стежать» на вулицях міст і оживлених автомагістралей за дотриманням водіями правил дорожнього руху. При перевищенні, наприклад, установленої швидкості фотокамера автоматично фіксує номерний знак і фактичну швидкість транспортного засобу, а знімок стає документом для залучення водія до відповідальності. Фотокамери нерідко є елементами охоронних систем, спрацьовування яких включає фотофіксацію злочинця і його дій на охоронюваному об’єкті. В останні роки замість фото- ставлять кіно- і відеокамери, що запам’ятовують усе це в динаміку. Так названі засоби допомагають розкривати небезпечні злочини, що саме  працює і на попередження злочинних зазіхань.

Фотографію, використовувану в реалізації цілей розкриття і розслідування злочинів, називають криміналістичною, оскільки задачі і прийоми, методи і засоби, застосовувані слідчим, чи експертом оперативним працівником, відрізняються від відомих із загальної фотографії. Наприклад, за фіксування слідів пальців рук виробляється на просвіт, при косонаправленому освітленні, у темному полі, масштабним способом, у натуральну величину з використанням подовжувальних ч кілець чи спеціальних насадок. Специфічна фотозйомка місця події, людей з метою упізнання  чи обліку, слідів застосування вибухових речовин, знарядь злому й інструментів, а також інших цікавлячих нас об’єктів. Криміналістично грамотні фотографічні знімки повинні дати суду можливість візуально вивчити ці об’єкти, визначити, у якому зв’язку вони знаходяться один з одним і чи мають відношення до обставин і умов здійснення злочину, а також, що являє собою кожен відбитий криміналістичний об’єкт, які його зовнішні якості і відмінні риси.[3]

Ці загальні задачі криміналістичного фотографування зважуються, зрозуміло, по-різному. В одних випадках усі вони зважуються одночасно. Тоді серія судових знімків наочно відображає обстановку, у якій знаходився криміналістичний об’єкт (наприклад, труп) у момент його виявлення й огляду, несуть достатню інформацію не тільки про його зовнішні дані, але і про окремі важливі деталі. В інших випадках досить одержати зображення, що дозволяє проаналізувати конкретний криміналістичний об’єкт поза його зв’язком з навколишнім оточенням. Іноді особливо важлива окрема деталь об’єкта, що містить інформацію, яку необхідно представити суду в наочній формі. Усе це й обумовило важливе практичне значення криміналістичної фотографії в карному судочинстві.

Що стосується відеозапису, то на даний час відеозапис знаходить широке застосу­вання у судово-слідчій діяльності. Кримінально-процесу­альне законодавство передбачає можливість використан­ня кінозйомки і відеозапису при проведенні різних слідчих дій (ст. 852 КПК). Відеодокументи — це завжди носій пев­ної інформації, джерело доказів за кримінальною справою.  Відеозапис використовується в тих випадках, коли не­обхідно зафіксувати певні факти, динамічну картину події, взаємозв’язок тих чи інших предметів і слідів, складну обстановку місця події.

Методи судово-оперативної фотографії: панорамний, вимірювальний, широкомасштабний, сигналітичний, репродукційний, макроскопічний та мікроскопічний. Методи судової фотографії не слід змішувати з видами судо­вої зйомки, до якої належать; орієнтуюча, оглядова, вузлова, детальна.


[1] Эйсман   А.А.    Новая   техника   усиления   контрастов   в   судебно-исследовательской фотографии //Советское государство и право — 1947. -М) 6. — С. 84.

[2] Лысов Н.Н. Фиксация доказательственной информации при выявлении и рас­крытии преступлений. — М., 1995.

[3] Поль К.Д. Естественнонаучная криминалистика. — М., 1985.

Залишити коментар

*